Портал в режимі тестування та наповнення
  • A-
    A+
  • Людям із порушенням зору
  • Українською
  • English
Прес-реліз з нагоди 93-ї річниці проголошення Акта возз’єднання Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки
Опубліковано 22 січня 2012 року о 11:50

Ідея соборності бере свій початок від об’єднання давньоруських земель навколо князівського престолу в Києві, а її філософське коріння сягає часів Візантії. Протягом віків її практичним втіленням займались українські гетьмани Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Дорошенко, Пилип Орлик.

Носіями ідеї соборності України традиційно вважаються члени Кирило-Мефодіївського братства. До цього братства належав і найвідоміший український поет Тарас Григорович Шевченко. Багато зусиль у цій роботі доклали діячі «Руської трійці» на чолі з Маркіяном Шашкевичем, а також інші талановиті українські діячі, зокрема Михайло Драгоманов, Михайло Грушевський, Іван Франко та інші.

Ідею соборності було визначено як одну з найважливіших задач у процесі українського державотворення наприкінці XIX — на початку XX століття. Зробили це Микола Міхновський та Юліан Бачинський. І тільки згодом цю ідею взяли на озброєння політичні та культурні діячі, спочатку Західної України, а потім і Східної.

Поняття “соборність” означає об’єднання в одне державне ціле всіх земель, які заселяє конкретна нація на суцільній території. Це – один з найзаповітніших ідеалів багатьох народів світу. Соборність не обмежується лише ідеєю збирання етнічних земель у рамках національної держави, а передбачає також духовну консолідацію всього населення країни, єдність усіх її громадян, незалежно від їхньої національності.

У ХVIIІ - початку ХХ ст., коли українські землі були поділені між сусідніми державами: Польщею, Росією, Румунією, Австро-Угорщиною, ця ідея знайшла своє відображення у працях кращих вітчизняних мислителів, оскільки для боротьби за свої національні інтереси Україні була вкрай важливою територіальна єдність.

В результаті ухвалення ІІІ Універсалу Української Центральної Ради 7 листопада 1917 р. була проголошена Українська Народна Республіка, до складу якої увійшло 9 українських губерній. В жовтні 1918 р. у Львові представники західноукраїнських політичних партій створили Українську Національну Раду, а 1 листопада того ж року було проголошено утворення Західноукраїнської Народної Республіки. Відтоді між урядами УНР і ЗУНР велися переговори про втілення ідеї соборності.

Уряд Західноукраїнської Народної Республіки – Державний секретаріат – у своїй зовнішній політиці під тиском народних мас на перше місце поставив питання державного об’єднання з Наддніпрянською Україною. Досягнення державного об’єднання розглядалося, по-перше, як втілення в життя вікового прагнення українського народу до державної єдності, а, по-друге, як засіб об’єднати сили в боротьбі проти зазіхань на українські землі.

Вже 1 грудня членами Ради державних секретарів Західноукраїнської Народної Республіки Л. Цегельським і Д. Левицьким у Фастові було укладено передвступний договір з Директорією УНР. 3 січня 1919 року Національна Рада УНР у місті Станіславі (Івано-Франківськ) схвалила закон про об’єднання Західноукраїнської Народної Республіки з Наддніпрянською Українською Народною Республікою в Народну Республіку. Проголошення злуки було призначено на 12:00 годину 22 січня 1919 року, тобто на першу річницю проголошення четвертого універсалу про повну незалежність України.

22 січня було проголошено всенародним і державним святом. День видався погідний та гарний, з легким морозом. Київ був прикрашений національними синьо-жовтими прапорами, гербами. О 9:00 годині ранку в усіх церквах відправляли богослужіння.

Головні торжества проголошення злуки проходили на Софійській площі. При вході з вулиці Володимирської на Софійську площу було зведено тріумфальну арку, прикрашену старовинними гербами. Рівно о 12:00 годині розпочалася урочиста церемонія проголошення Акта злуки. На масовому вічі Посол Західноукраїнської Народної Республіки Л. Цегельський передав грамоту Національної Ради „Про об’єднання Західноукраїнської Народної Республіки з Великою Східною Україною” голові Директорії Української Народної Республіки В. Винниченку.

Член Директорії Ф. Швець урочисто зачитав Універсал Директорії: «Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України – Галичина, Буковина, Закарпаття і Наддніпрянська Україна. Здійснилися віковічні мрії, для яких жили і за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна республіка. Віднині український народ, увільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної, незалежної української держави, на добро і щастя українського народу».

Після урочистого проголошення злуки на Софійській площі відбувся молебень, а потім – військовий парад під керівництвом полковника Івана Чмоли. Приймав парад полковник Євген Коновалець.

Століттями розірваний український народ визволився з неволі – Лівобережна Україна вийшла з Російської, а Правобережна – з Австро-Угорської імперій – і возз’єднався на своїй землі в єдиній Українській державі.

Акт Злуки був глибоко детермінований історично і спирався на споконвічну мрію українського народу про незалежну, соборну національну державу. Він став могутнім виявом волі українців до етнічної й територіальної консолідації, свідченням їх самоідентифікації, становлення політичної нації. Вперше за 600 років він став реальним кроком до об'єднання українських земель, що вплинув на подальші національно-політичні процеси в Україні.

Остаточне ухвалення Акту злуки планувалося на засіданні першого українського парламенту, але історія розпорядилася так, що цей парламент так ніколи й не було скликано. До того часу Українська Народна Республіка вже припинила своє існування. Уже за два тижні після проголошення Акту злуки уряд нашої держави під натиском Червоної Армії був змушений залишити спочатку столицю — Київ, а потім і територію України.

Нині День Соборності та Свободи – це нагадування про те, що сила Української держави – в єдності українських земель. А поразка Української Народної Республіки нагадує сьогоднішньому українському суспільству про його роль у формуванні якісної і вольової політичної еліти, здатної гідно відповідати на геополітичні виклики, які стоять перед сучасною Україною.

Ця вікопомна історична подія сформувала підґрунтя для відродження незалежної соборної демократичної України та утвердження національної ідеї.

Український народ пройшов випробування на міць і довів, що Україну вже ніколи не розлучити зі свободою, не роз’єднати на Схід і Захід.

Сьогодні українці розбудовують свою незалежну державу, утверджують демократію, відроджуються як сучасна політична нація, що бачить своє місце в об'єднаній європейській спільноті.

Відзначення Дня Соборності, вшанування творців Акту Злуки - це не тільки суспільна потреба, а й моральний імператив берегти світлу пам'ять незліченних жертв, протягом віків принесених українським народом на алтар незалежності, соборності, державності.

 

Outdated Browser
Для комфортної роботи в Мережі потрібен сучасний браузер. Тут можна знайти останні версії.
Outdated Browser
Цей сайт призначений для комп'ютерів, але
ви можете вільно користуватися ним.
67.15%
людей використовує
цей браузер
Google Chrome
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
9.6%
людей використовує
цей браузер
Mozilla Firefox
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
4.5%
людей використовує
цей браузер
Microsoft Edge
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
3.15%
людей використовує
цей браузер
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux