Дозвіл на виїзд на постійне місце проживання за кордон можна отримати у відповідному територіальному органі Державної міграційної служби за місцем реєстрації в Україні. Клопотання громадян України, які проживають за кордоном, щодо залишення на постійне проживання подаються до закордонних дипломатичних представництв та консульських установ України.

Детально про Порядок

Оформлення документів для залишення на постійне проживання за кордоном здійснюється:

1) особі, яка досягла 16-річного віку, - на підставі заяви, яку вона подає особисто;

2) особі, яка не досягла 16-річного віку, - на підставі заяви одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законний представник). У разі оформлення документів особі, яка не досягла 16-річного віку, та законним представникам або одному із законних представників одночасно інформація про таку особу вноситься до заяви одного із законних представників;

3) особі, яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви одного із законних представників.

Загальний строк розгляду клопотань про залишення на постійне проживання за кордоном (без урахування термінів, необхідних для пересилання документів) не має перевищувати 65 днів з дня їх прийняття.

Відмітка «постійне проживання» в паспорт громадянина України для виїзду за кордон вноситься виключно після здачі паспорта громадянина України до відповідного територіального органу Державної міграційної служби України (ДМСУ), зняття з реєстраційного обліку на території України та пред’явлення до закордонної дипломатичної установи відповідних довідок.

За умови оформлення виїзду на постійне проживання в територіальних органах ДМСУ – по завершенні процедури безпосередньо в ДМСУ.

Зазначені довідки можна отримати звернувшись особисто до відділу реєстрації органу місцевого самоврядування за місцем Вашої реєстрації; уповноваживши третіх осіб представляти Ваші інтереси, шляхом оформлення довіреності.

Однією з умов для оформлення дозволу про виїзд на постійне місце проживання за кордон є повернення до органу Державної міграційної служби паспорта громадянина України, після чого до паспорта громадянина України для виїзду за кордон вноситься відмітка “Постійне проживання”. Проте, від час перебування на території України нерідко виникають ситуації, за яких у даної категорії осіб наполегливо просять надати “внутрішній паспорт ” для вчинення нотаріальної дії, відкриття рахунку або реєстрації шлюбу тощо.

У цьому зв’язку інформуємо, що Департамент консульської служби МЗС України звернувся до Міністерства юстиції України щодо надання роз’яснень стосовно питання реалізації своїх прав громадянами України, які в установленому порядку отримали дозвіл на виїзд на постійне проживання за кордон, під час їх тимчасового перебування на території України.

Згідно з роз’ясненнями Міністерства юстиції України, відповідно до абзацу другого статті 2 Закону України “Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України”, пункту 2 Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року № 719-У, та пункту 1 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року № 231 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року № 380), паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу і підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, та дає право цій особі на виїзд з України і в’їзд в Україну.

Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України “Про громадянство України” громадянство України – це правовий зв’язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов’язках.

Тобто, доки особа перебуває у громадянстві України на неї поширюються суверенні права держави і забезпечується захист її прав і законних інтересів як всередині країни, так і за її межами. Громадянство виступає як своєрідний загальний, тривалий, стійкий зв’язок, необмежений територіально-просторовими сферами України, як гарант (необхідна умова) забезпечення особі активної і вирішальної участі в управлінні справами суспільства і держави

Частинами першою та другою статті 24 Конституції України, встановлено що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Основи правового регулювання договірних відносин у сфері функціонування банківських рахунків викладено у главі 72 Цивільного кодексу України. Сутність договору банківського рахунка полягає у тому, що банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові, кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (частина перша статті 1066 Цивільного кодексу України).

Основним документом, який регулює процедуру відкриття банківських рахунків, є Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493) (далі – Інструкція).

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції банкам забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки. Тому першим етапом відкриття рахунка є ідентифікація клієнтів, які відкривають рахунки, а також осіб, уповноважених діяти від їх імені.

Зокрема, підставою для ідентифікації клієнта – громадянина України, який постійно проживає за кордоном, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон. При цьому, ідентифікація клієнта банку, що відкриває рахунок, не є обов’язковою, якщо клієнт вже має рахунки в цьому банку і був раніше ідентифікований відповідно до вимог законодавства України, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом (пункти 2.2 та 2.7 Інструкції).

Отже, чинним законодавством України передбачена можливість відкриття банківського рахунку особами, які виїхали на постійне місце проживання за кордоном, під час їх тимчасового перебування на території України за наявності паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в України визначено Законом України “Про нотаріат” та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 року за № 283/8882) (далі – Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Так, зокрема, відповідно до частин другої, третьої статті 43 Закону України “Про нотаріат” та абзаців першого, другого пункту 13 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.

Встановлення особи здійснюється за паспортом або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи). Посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів.

Таким чином, учинення нотаріальної дії передбачає нотаріальне посвідчення, процедура якого включає можливість встановлення особи, зокрема, за паспортом громадянина України для виїзду за кордон.

Що ж стосується можливості державної реєстрації актів цивільного стану громадянами України, які постійно проживають за кордоном, повідомляємо таке.

Правові та організаційні засади державної реєстрації актів цивільного стану регулюються Законом України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану” (далі – Закон) та Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 (у редакції наказу Мін’юсту від 22 листопада 2007 року № 1154/5) (далі – Наказ).

Для державної реєстрації актів цивільного стану подається паспорт або паспортний документ заявника та документи, які підтверджують факти, що підлягають державній реєстрації (частина четверта статті 9 Закону).

Слід зазначити, що Закон не містить визначення терміну “паспортний документ”. Натомість, визначення зазначеного терміну міститься у пункті 12 статті 1 Закону України “Про прикордонний контроль”, відповідно до якого паспортний документ – це виданий уповноваженими державними органами України чи іншої держави або статутними організаціями ООН документ, що підтверджує громадянство, посвідчує особу пред’явника, дає право на в’їзд або виїзд з держави і визнаний Україною.

Одним з таких документів, який підтверджує громадянство України, як вже зазначалось, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон (пункт 3 частини першої статті 5 Закону України “Про громадянство України”).

Враховуючи викладене, відсутність паспорта громадянина України у громадян України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, не є підставою для відмови їм у державній реєстрації актів цивільного стану на території України, окрім державної реєстрації зміни імені та розірвання шлюбу. Це зумовлено тим, що відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 Закону державна реєстрація зміни імені та розірвання шлюбу щодо громадян України, які постійно проживають за кордоном, проводиться лише дипломатичними представництвами і консульськими установами України, тобто за місцем проживання зазначеної категорії осіб.

Проведений аналіз чинних нормативно-правових актів, дозволяє дійти висновку про відсутність обмежень для громадян України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, зокрема, що стосується можливості відкриття ними рахунків в банках, учиненні правочинів у нотаріальних конторах, а також державної реєстрації актів цивільного стану під час їх тимчасового перебування на території 

Громадяни України, які постійно проживали за кордоном і повернулися на проживання в Україну, отримують паспорти в тому територіальному підрозділі, де оформлятимуть реєстрацію місця проживання.

Підставою для оформлення внутрішнього паспорта є паспорт громадянина України для виїзду за кордон з відміткою “Знятий з консульського обліку”, внесеною закордонною дипломатичною установою України.

Працівник територіального органу анулює відмітку про взяття на консульський облік у паспорті громадянина України для виїзду за кордон і надсилає до МЗС України повідомлення про реєстрацію місця проживання особи в Україні.

У графі восьмій заяви зазначаються реквізити паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а в графі “Службові відмітки” - дата й країна прибуття.

Паспорт видається протягом місяця за місцем постійного проживання громадянина.

Особа, яка повернулася на проживання в Україну без зняття з консульського обліку, подає до територіального органу заяву про повернення на проживання в Україну, зазначивши адресу майбутньої реєстрації свого місця проживання в Україні.

Для отримання паспорта особа подає:

• заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України;
• свідоцтво про народження;
• дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см;
• в деяких випадках - документи, які підтверджують громадянство України (у разі повернення в Україну ним є паспорт громадянина України для виїзду за кордон або проїзний документ дитини).

За отримання паспорта сплачується адміністративний сбір або державне мито (при оформленні паспорту у вигляді книжечки).