Після проголошення 24 серпня 1991 року незалежності Україна розпочала новий етап у своїй історії.Проголошення незалежності України стало результатом національного й державотворчого поступу українського народу, втіленням його споконвічної мрії про свободу та незалежність.
Було відкрито нову сторінку в національному історичному літописі – добу утвердження країни як самостійної та незалежної держави. Було закладено підвалини для подальшого правового розвитку нації, становлення демократії, соціально орієнтованої ринкової економіки та забезпечення прав людини шляхом підтримання мирного й взаємовигідного співробітництва з усіма членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.
На міжнародну арену вийшла нова держава. У зовнішній політиці було обрано стратегічний курс на європейську інтеграцію. У двосторонній сфері Україна будує відносини стратегічного партнерства з ключовими зовнішньополітичними партнерами на принципах рівнонаближеності та прагматизму, розвиває мережу перспективного партнерства з державами, що стають новими центрами політичного та економічного розвитку.
Україна зарекомендувала себе відповідальним міжнародним партнером. Важливим елементом створення сприятливого безпекового оточення стало рішення про реалізацію політики неучасті у військових союзах. Україна демонструє приклад ядерного роззброєння, добровільно відмовившись від третього за потужністю у світі ядерного арсеналу, бере активну участь в опрацюванні й укладенні ефективних міжнародних угод стосовно надання гарантій державам, які не володіють ядерною зброєю, сприяє посиленню режиму ядерного нерозповсюдження, що сприяє зміцненню загальної стабільності та безпеки у світі.
Після серпня 1991 року розпочався період активного встановлення дипломатичних відносин України з країнами світу. 27 грудня 1991 р. Республіка Кіпр рішенням Уряду визнала незалежну Україну. 19 лютого 1992 р. у Нью-Йорку був підписаний Протоколу про встановлення дипломатичних вiдносин між Україною і Республікою Кіпр.
Що стосується українсько-кіпрських відносин, то варто зазначити, що духовна спорідненість українського і кіпрського народів, їх щирість, гостинність, працелюбність зближує наші країни і сприяє розвитку відносин у багатьох сферах. Двостороннє українсько-кіпрське співробітництво розвиваються останнім часом досить динамічно. Очевидним є динамізм політичного діалогу на найвищому рівні, пожвавлення міжпарламентського діалогу, поглиблення торговельно-економічної співпраці, розширення договірно-правової бази двостороннього співробітництва, свідченням чого є наведена в брошурі більш детальна інформація.
Історичною подією став перший в історії двосторонніх відносин офіційний візит в Україну 3-5 липня 2011 року Президента Республіки Кіпр Дімітріса Хрістофіаса. Головним політичним результатом візиту було виведення українсько-кіпрських відносин на найвищий рівень політичного діалогу і партнерства. Важливою віхою в розвитку міжпарламентського співробітницта був офіційний візит до Республіки Кіпр Голови Верховної Ради України В.М.Литвина 14-16 грудня 2011 року. Слід відмітити також робочий візит до Кіпру Міністра закордонних справ України К.І.Грищенка 12-13 жовтня 2011 року та його зустрічі з Президентом країни та своєю кіпрською колегою.
Виходячи з аналізу сучасного двостороннього українсько-кіпрського співробітництва, слід підкреслити зростання взаємної заінтересованості та наявний потенціал обох країн для розширення і активізації співпраці, що відкриває перспективи подальшого поглиблення двосторонніх відносин в усіх сферах взаємного інтересу.
Кіпр є важливим партнером України як в рамках ЄС, так і в Середземноморському регіоні. Слід зазначити, що й Україна є для Кіпру важливим партнером як в політичному, так і в економічному плані, свідченням чого стало, зокрема, відкриття 4 липня 2011 р. у Києві Посольства Республіки Кіпр. Перспективи для подальшого зміцнення торговельно-економічної співпраці відкриває стратегія урядів обох країн щодо диверсифікації зовнішньоекономічних зв’язків і розширення ринків.
Підводячи загальні підсумки, цілком об’єктивно можна констатувати, що завдяки спільним зусиллям сторін, політичній волі, активності багатьох структур вдалося значно активізувати співробітництво між нашими країнами, вивести його на якісно новий рівень.
Напрацьований потенціал дає підстави для оптимістичної оцінки перспектив подальшого розвитку цих відносин і є каталізатором їх динамізації.