Портал в режимі тестування та наповнення
  • A-
    A+
  • Людям із порушенням зору
  • Українською
  • English
Міфи російської пропаганди щодо Криму
Опубліковано 25 вересня 2014 року о 09:20

"Останнім часом, спілкуючись з громадянами РК та обговорюючи з ними розвиток останніх подій навколо України, зокрема результати агресивної анексії Автономної Республіки Крим Російською Федерацією, мені все частіше доводиться чути розповсюджений російською пропагандою на Кіпрі міф про те, що Крим є «історично російською територією», яку в 1954 р. на той час лідер Комуністичної партії Радянського Союзу українець за національністю М.Хрущов незаконно «відібрав у Росії та подарував Україні». Щонайменше, це є несправедливим по відношенню до історії, оскільки ця, нав’язана російською стороною, безпідставна інформація немає нічного спільного з реальними розвитком подій того часу.

Дозвольте мені на основі реальних архівних документальних матеріалів колишнього СРСР, частиною якого були як України, так і Росія, спробувати спростувати цю безпідставну інформацію з метою встановлення історичної справедливості.

Перш за все слід підкреслити те, що за радянських часів ініціатива передачі Криму зі складу Росії до складу України, які були незалежними республіками у складі СРСР, належала саме російській стороні. І ця ініціатива та її імплементація були повністю легітимними.

Так, зокрема, саме Президія Верховної Ради Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки (РРФСР) – на той час найвищий державний орган Росії 5 лютого 1954 р. прийняла постанову д. № 712 за підписом голови Президії М.Тарасова та її секретаря І.Зіміна «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР)» та прийняла рішення щодо її внесення на затвердження Президії Верховної Ради СРСР – на той час найвищого колегіального органу державної влади в СРСР. При цьому, головним мотивом такого рішення російської сторони стали не що інше, як «спільна економіка, територіальна близькість та тісні господарські і культурні зв’язки між Кримською областю та УРСР». Копію цього документу мовою оригіналу ви можете побачити поруч з цією статтею.

У свою чергу, 13 лютого 1954 р. Президія Верховної Ради УРСР своєю постановою за підписом голови Президії Д.Коротченко та її секретаря В.Ніжника «Щодо подання Президії Верховної Ради РРФСР з питання передачі Кримської області до складу УРСР» підтримала цю ініціативу, а також висловила прохання щодо затвердження Президією Верховної Ради СРСР факту передачі Криму зі складу РРФСР до складу УРСР.

Після всебічного і детального розгляду та обговорення вищезгаданої ініціативи найвищих державних органів влади двох радянських республік Росії та України Президією Верховної Ради СРСР за участю представників російської, української та кримської сторін (участь в засіданні приймали перший заступник голови виконавчого комітету Кримської обласної Ради депутатів працівників Лялін П.М., а також керівники виконавчих комітетів рад міст Сімферополь та Севастополь Катков М.М. та Сосніцький С.Ф. відповідно), 19 лютого 1954 р. було прийнято указ Президії Верховної Ради СРСР «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР» за підписом керівника Президії К.Ворошилова та її секретаря М.Пегова, положення якого й узаконювали передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР «з урахуванням спільної економіки, територіальної близькості та тісних господарських і культурних зв’язків між Кримською областю та УРСР».

Саме починаючи з 19 лютого 1954 р. Крим увійшов до складу УРСР та отримав, згодом, за результатами проведення в 1991 р. референдуму, статус автономної республіки у складі незалежної України.

Стосовно ж необґрунтованих заяв окремих російських політиків та дипломатів стосовно «історичної належності» Криму до Росії, слід, перш за все, підкреслити те, що Крим має надзвичайно багату історичну спадщину. Зокрема, кожному греку чи кіпріоту відоме розташоване в Криму давнє грецьке поселення під назвою Херсонес, яке було засновано колоніальними греками аж в 300-200 рр. до нашої ери. У свій час Крим також належав готам, гунам, венеційцям, булгарам, слов’янам, татарам, туркам та ряду інших народів. Росіяни ж вперше завоювали Крим за результатами російсько-турецької війни лише в 1873 р., а тому й вищезгадані заяви російської сторони про «історичну належність Криму Росії» є повністю абсурдними.

Зважаючи на вищевикладене можливо зробити наступні висновки:

1. Передача Криму зі складу Росії до України відбувалася легітимно, у повній відповідності з положеннями чинного на той час законодавства СРСР та за результатами всебічного обговорення питання представниками уповноваженого на це найвищого колегіального органу державної влади в СРСР.

2. Ініціатором передачі Криму зі складу Росії до складу України виступила саме російська сторона, а не українська.

3. Головою Президії Верховної Ради СРСР на момент прийняття рішення про передачу Криму зі складу РРСФС до складу УРСР в 1954 р., який мав безпосередній вплив на прийняття усіх її рішень, був росіянин за національністю К.Ворошилов, в той час як на той час Перший секретар Комуністичної партії Радянського Союзу М.Хрущов не мав безпосереднього відношення до вищезгаданого питання.

4. Головними підставами для передачі Криму Україні були не «дружнє» ставлення українця за національністю М.Хрущова до України, а цілком прагматичні та обґрунтовані обставини - спільна економіка, територіальна близькість та тісні господарські і культурні зв’язки між Кримом та Україною.

Впевнений, що після цього історичного екскурсу у шановних громадян Кіпру не виникатиме більше запитання щодо «легітимності передачі Криму від Росії Україні» на основі виключно зацікавленості в цьому окремих представників керівництва Комуністичної партії колишнього СРСР. Переконаний також і в тому, що після оприлюднення цієї статті, ні в кого не виникатиме питання щодо ще одного розповсюдженого російською пропагандою міфу про демократичне відокремлення Криму від України та його приєднання до Російської Федерації за результатами проведення 16 березня 2014 р. під дулами автоматів так званих «зелених чоловічків» та наперекір положенням Конституції України та Конституції Автономної Республіки Крим нелегітимного «референдуму» в Криму, результати якого достовірно встановити неможливо в принципі.

"Політіс", Борис Гуменюк

Outdated Browser
Для комфортної роботи в Мережі потрібен сучасний браузер. Тут можна знайти останні версії.
Outdated Browser
Цей сайт призначений для комп'ютерів, але
ви можете вільно користуватися ним.
67.15%
людей використовує
цей браузер
Google Chrome
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
9.6%
людей використовує
цей браузер
Mozilla Firefox
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
4.5%
людей використовує
цей браузер
Microsoft Edge
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
3.15%
людей використовує
цей браузер
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux