26 квітня 2013 року виповнюється 27 років з дня аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Цю дату оголошено Міжнародним днем пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф в Україні, Росії та Білорусі. Серед усіх трагедій, які пережило людство, Чорнобильська катастрофа не має аналогів за масштабами забруднення екологічної сфери, негативного впливу на здоров’я та психіку людей, їх соціальні, економічні і побутові умови життя. Внаслідок вибуху четвертого енергоблоку ЧАЕС та руйнації його захисних оболонок стався потужний викид радіоактивних речовин у довкілля. Аварія суттєво змінила радіаційну обстановку на Європейському континенті. Близько 200 різновидів радіоактивних ізотопів переміщувались на відстані у тисячі кілометрів від ЧАЕС і в травні 1986 року спостерігались в усіх країнах північної півкулі, на акваторіях Тихого, Атлантичного та Північного Льодовитого океанів. Мільйони українців росіян, білорусів, мешканці низки держав-членів сучасного ЄС постраждали внаслідок катастрофи.
Аварія призвела до забруднення більше 145 тисяч кв. км. території України, Республіки Білорусь та Російської Федерації. Внаслідок Чорнобильської катастрофи постраждало понад 5 мільйонів людей, забруднено радіоактивними нуклідами близько 5 тисяч населених пунктів. Серед 30 тис. населених пунктів України близько 2 тис. мають статус забруднених в результаті аварії на ЧАЕС.
З метою зменшення ризиків, що існують в Україні стосовно зберігання та захисту ядерних матеріалів, керівництвом нашої держави було прийнято рішення щодо поступового вивезення високозбагачених ядерних матеріалів з України, яке було підтримано лідерами провідних держав світу, у тому числі, президентами США і РФ під час Саміту з питань ядерної безпеки, який відбувся у 2010 році у Вашингтоні за участі Президента України В.Ф.Януковича.
Водночас, тягар витрат, пов’язаних з ліквідацією Чорнобильської катастрофи, ще впродовж багатьох років матиме відчутний негативний вплив на економіку України. Розміри соціально-економічних збитків, яких зазнала Україна, неспівставні з реальними економічними можливостями країни для їх усунення у найближчі десятки років. Прямі затрати України на пом’якшення наслідків Чорнобильської катастрофи за рахунок усіх джерел фінансування за період з 1986 по 1991 рік становили близько 6 млрд. доларів США. Протягом наступних п’ятнадцяти років затрати перевищили 10 млрд. доларів США і в окремі роки сягали рівня 8-10% держбюджету.
Однак, важко точно визначити розміри непрямих збитків внаслідок невикористання забруднених сільгоспугідь, водних і лісових ресурсів, а також скорочення виробництва електроенергії, і, як наслідок, зменшення виробництва товарів, надання послуг. За розрахунками українських спеціалістів, сумарні економічні збитки для України до 2015 року становитимуть 179 млрд. дол. США. За деякими підрахунками, для досягнення підтвердженого і гарантованого рівня безпеки реактора, тобто для спорудження саркофагу, який накриє зруйнований реактор на Чорнобильській станції і дасть змогу зберігати ядерне паливо з інших реакторів атомної станції, потрібно реалізувати ще 740 мільйонів євро.
З цією метою 19 квітня 2011 року у м. Київ за ініціативи Президента України В.Януковича було організовано міжнародну Конференцію зі збору коштів на завершення Чорнобильських проектів, участь в якій взяли делегації 60 держав та міжнародних організацій, у т.ч. 17 глав держав і урядів. За результатами зазначеної конференції, яка виявилась найуспішнішою, було зібрано внесків на суму близько 547,6 млн. євро.
Незважаючи на жахливі наслідки Чорнобильської катастрофи, у т.ч. економічні збитки, Україна докладає значних зусиль для проведення комплексних соціально-економічних реформ, які реалізуються за 21 пріоритетним напрямом (адміністративна, територіально-адміністративна, судова, військова, пенсійна, освітня, фінансова, реформа системи охорони здоров’я, правоохоронних органів тощо). Це найбільш масштабна модернізаційна програма за всі роки незалежності України, яка спрямована на наближення нашої країни до Європейського Союзу.
Слід відзначити, що Україна сприймає Європейський Союз як оптимальну модель розвитку нашої держави, її економіки та громадських інститутів, а в перспективі - і як наш спільний дім.
У цьому контексті важливим є підписання між Україною та Європейським Союзом Угоди про асоціацію, включаючи створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі, у ході Вільнюського саміту «Східного партнерства» у листопаді 2013 року.
Угода стане унікальним документом як для України, так і для ЄС. Україна розглядає Угоду про асоціацію насамперед як комплексну програму масштабних внутрішніх реформ у всіх сферах політичного, економічного та соціального життя держави, як модернізацію країни, а також ефективний інструмент їх здійснення відповідно до європейських стандартів.